бабин
БАБИН, а, е. Належний бабі (див. баба1 у 1-3 знач.). Хлопець аж спотикається за саньми у ковзьких бабиних шкарбанах (Гончар, II, 1959, 151); - Ой, не гудьте мене, що я на ці збори прителіпалась, - мовляв, хай бабине слово почують (Ю. Янов., І, 1954, 13).
@ Бабине літо: а) погідні, теплі дні на початку осені. День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо (Н.-Лев., II, 1956, 183); Стояла тепла осінь, бабине літо (Ле, Наливайко, 1957, 7); б) павутиння, що літає в цей період. "Бабине літо" висіло по віттях, як прядиво (Л. Укр., III, 1952, 738).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бабин | бабина | бабине | бабині |
Родовий | бабиного | бабиної | бабиного | бабиних |
Давальний | бабиному | бабиній | бабиному | бабиним |
Знахідний | бабин, бабиного | бабину | бабине | бабині, бабиних |
Орудний | бабиним | бабиною | бабиним | бабиними |
Місцевий | на/у бабиному, бабинім | на/у бабиній | на/у бабиному, бабинім | на/у бабиних |