багнет
БАГНЕТ, а, ч. 1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (Фр., III, 1950, 233); І дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (Бажан, І, 1946, 139); Потім кинулися [матроси] на ворожу піхоту з багнетами (Кучер, Чорноморці, 1956, 130).
Іти на багнети - іти в атаку з багнетами. Добрий муляре, щастя ключі ти здобув, ідучи на багнети (Сос., Вірші, 1954, 16).
2. перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). У батальйонах полку лишилося по 15 - 20 активних багнетів (Гончар, І, 1954, 101).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | багнет | багнети |
Родовий | багнета | багнетів |
Давальний | багнету, багнетові | багнетам |
Знахідний | багнет | багнети |
Орудний | багнетом | багнетами |
Місцевий | на/у багнеті | на/у багнетах |
Кличний | багнете | багнети |