баддя
БАДДЯ, і, ж., рідко, 1. Велике цебро. Тягне він [хлопець] здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги... (Коцюб., І, 1955, 22).
2. Посудина для витягання руди або землі з шахти; цебер. З вишки у шахту раз по раз спускалася баддя, яка виносила на поверхню вапнякуватий грунт впереміш з камінням (Минко, Вибр., 1952, 417).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баддя | бадді |
Родовий | бадді | бадей |
Давальний | бадді | баддям |
Знахідний | баддю | бадді |
Орудний | баддею | баддями |
Місцевий | на/у бадді | на/у баддях |
Кличний | бадде | бадді |