балада
БАЛАДА, и, ж. 1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Балади, а також багато пісень, поем, зокрема поеми Т. Г. Шевченка, поєднують в собі риси і епосу, і лірики (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 150).
2. Музичний твір епічного характеру для голосу або інструмента. [Річард:] Забув слова, а голос пам'ятаю, - бувало часто батенько співав... А мати ненавиділа балади... (Л. Укр., III, 1952, 102); Охрипло, слабовито Співав він, - а таких зворушливих балад Я ні від кого вже не чув (Рильський, Поеми, 1957, 215).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | балада | балади |
Родовий | балади | балад |
Давальний | баладі | баладам |
Знахідний | баладу | балади |
Орудний | баладою | баладами |
Місцевий | на/у баладі | на/у баладах |
Кличний | баладо | балади |