балон
БАЛОН, а, ч. 1. Скляна, металева або гумова посудина круглої чи циліндричної форми, призначена для зберігання газів або рідин. Біля будки майстра стояв синій сталевий балон з киснем (Собко, Біле полум'я, 1952, 257).
2. Гумова автомобільна та ін. шина, яка наповнюється повітрям. Билися об каміння гумові балони, дерев'яні кузови кидало на поворотах, наче іграшкові, гуркіт моторів то ставав глухішим, то хвилинами здіймався до виючих нот (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | балон | балони |
Родовий | балона | балонів |
Давальний | балонові, балону | балонам |
Знахідний | балон | балони |
Орудний | балоном | балонами |
Місцевий | на/у балоні | на/у балонах |
Кличний | балоне | балони |