барахольник
БАРАХОЛЬНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі. Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (Мик., II, 1957, 243).
2. зневажл. Про погану людину. - У мене дома порядок повний,.. а за твоїх барахольників сам в одвіті. Ти та ще отакі, як ти, чого терпите у себе погань всяку? (Кучер, Прощай.., 1957, 292).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | барахольник | барахольники |
Родовий | барахольника | барахольників |
Давальний | барахольникові, барахольнику | барахольникам |
Знахідний | барахольника | барахольників |
Орудний | барахольником | барахольниками |
Місцевий | на/у барахольнику, барахольникові | на/у барахольниках |
Кличний | барахольнику | барахольники |