батенько
БАТЕНЬКО, а, ч. 1. Пестл. до батько 1. Ненька зітхає, а батенько лає; Слава недобра про мене біжить (Пісні та романси.., II, 1956, 199); - Нема в мене ні батенька, ні братика, ні сестриці (Кв.-Осн., II, 1956, 426); Коли летить табун гусей. Телесик їх і просить: - Гуси-гуси-гусенята, візьміть мене на крилята та понесіть до батенька, а в батенька їсти й пити, ще й хороше походити (Тич., І, 1957, 152).
2. тільки в кличній формі, розм. Уживається як ввічливе звертання до співбесідника. - Але ж, батеньку мій, усім не догодиш! (Довж., І, 1958, 441).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | батенько | батеньки |
Родовий | батенька | батеньків |
Давальний | батенькові, батеньку | батенькам |
Знахідний | батенька | батеньків |
Орудний | батеньком | батеньками |
Місцевий | на/у батеньку, батенькові | на/у батеньках |
Кличний | батеньку | батеньки |