безбарвний
БЕЗБАРВНИЙ, а, е. 1. Який не має кольору, забарвлення, позбавлений барв. Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину (Коцюб., І, 1955, 138); Її скам'яніле обличчя, здавалося, не виказувало ніяких почуттів, безбарвні губи ледве рухалися (Жур., Вечір.., 1958, 370); При нагріванні без доступу повітря фосфор легко плавиться, перетворюючись в безбарвну рідину (Хімія, 9, 1956, 92).
2. перен. Який не має яскраво виявлених рис; нічим не примітний; невиразний. [Дон Жуан:] Живу, немов якась душа покутна, серед людей чужих або й ворожих, життям безбарвним (Л. Укр., III, 1952, 396); Боровик навмисне підбирав безбарвні слова, і від того мова ставала кострубатою, ніби неживою (Собко, Справа.., 1959. 202).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безбарвний | безбарвна | безбарвне | безбарвні |
Родовий | безбарвного | безбарвної | безбарвного | безбарвних |
Давальний | безбарвному | безбарвній | безбарвному | безбарвним |
Знахідний | безбарвний, безбарвного | безбарвну | безбарвне | безбарвні, безбарвних |
Орудний | безбарвним | безбарвною | безбарвним | безбарвними |
Місцевий | на/у безбарвному, безбарвнім | на/у безбарвній | на/у безбарвному, безбарвнім | на/у безбарвних |