безбожний
БЕЗБОЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в бога; // у знач. ім. безбожний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в бога; безбожник (у 1 знач.). Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Руйнувать стали руки безбожних гробниці г храми (Л. Укр., І, 1951, 424).
2. перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний. Встають стовпом передо мною Його [царя] безбожнії діла... (Шевч., II, 1953, 281).
3. перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний. [Народ:] Гнобителі! Кати! Знущання це нелюдське! Глум безбожний! (Коч., І, 1956, 474); Зараз він.. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну (Чаб, Катюша, 1960, 112).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безбожний | безбожна | безбожне | безбожні |
Родовий | безбожного | безбожної | безбожного | безбожних |
Давальний | безбожному | безбожній | безбожному | безбожним |
Знахідний | безбожний, безбожного | безбожну | безбожне | безбожні, безбожних |
Орудний | безбожним | безбожною | безбожним | безбожними |
Місцевий | на/у безбожному, безбожнім | на/у безбожній | на/у безбожному, безбожнім | на/у безбожних |