БЕЗБОЖНО. Присл. до безбожний 2, 3. Вони [запоріжці].., безбожно вихваляючись та прибріхуючи, розповідали про вільне козацьке життя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 212); Дядьки, розсівшися на ослонах і долі, безбожно чадять самосадом, пересміюються (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 5).