безвідлучний
БЕЗВІДЛУЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безвідлучний | безвідлучна | безвідлучне | безвідлучні |
Родовий | безвідлучного | безвідлучної | безвідлучного | безвідлучних |
Давальний | безвідлучному | безвідлучній | безвідлучному | безвідлучним |
Знахідний | безвідлучний, безвідлучного | безвідлучну | безвідлучне | безвідлучні, безвідлучних |
Орудний | безвідлучним | безвідлучною | безвідлучним | безвідлучними |
Місцевий | на/у безвідлучному, безвідлучнім | на/у безвідлучній | на/у безвідлучному, безвідлучнім | на/у безвідлучних |