бездимний
БЕЗДИМНИЙ, а, е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму. - Я ось нанялася на поденщину до Круппа, щоб пильнувати фабрикації нових карабінів, гармат та бездимного пороху (Фр., III, 1950, 114); Румуни.. варили щось на бездимних вогнищах (Гончар, III, 1959, 73); // У якому немає диму. Я дивилась на ті бездимні села італьянські (Л. Укр., І, 1951, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездимний | бездимна | бездимне | бездимні |
Родовий | бездимного | бездимної | бездимного | бездимних |
Давальний | бездимному | бездимній | бездимному | бездимним |
Знахідний | бездимний, бездимного | бездимну | бездимне | бездимні, бездимних |
Орудний | бездимним | бездимною | бездимним | бездимними |
Місцевий | на/у бездимному, бездимнім | на/у бездимній | на/у бездимному, бездимнім | на/у бездимних |