бездовідний
БЕЗДОВІДНИЙ, а, е, книжн. Який не потверджується доводами; бездоказовий. Схильність до бездовідного мислення виховують усякого роду релігії (Логіка, 1953, 89).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездовідний | бездовідна | бездовідне | бездовідні |
Родовий | бездовідного | бездовідної | бездовідного | бездовідних |
Давальний | бездовідному | бездовідній | бездовідному | бездовідним |
Знахідний | бездовідний, бездовідного | бездовідну | бездовідне | бездовідні, бездовідних |
Орудний | бездовідним | бездовідною | бездовідним | бездовідними |
Місцевий | на/у бездовідному, бездовіднім | на/у бездовідній | на/у бездовідному, бездовіднім | на/у бездовідних |