бездоганний
БЕЗДОГАННИЙ, а, е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має (Крим., А. Лаговський, III-IV, 167); Робота начальника цеху була бездоганна (Собко, Біле полум'я, 1952, 157); При всій поетичній свободі перекладача переклад сеї строфи щодо передання думок і образів можна назвати бездоганним (Фр., XVI, 1955, 405); // Який відзначається довершеністю форми; чудовий. Устя молодицею бездоганна [красуня] була (Барв., Опов.., 1902, 510); Маленьке, але міцне та круте - вольове підборіддя завершувало цей чарівний образ бездоганним овалом матових щік (Смолич, Мир.., 1958, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездоганний | бездоганна | бездоганне | бездоганні |
Родовий | бездоганного | бездоганної | бездоганного | бездоганних |
Давальний | бездоганному | бездоганній | бездоганному | бездоганним |
Знахідний | бездоганний, бездоганного | бездоганну | бездоганне | бездоганні, бездоганних |
Орудний | бездоганним | бездоганною | бездоганним | бездоганними |
Місцевий | на/у бездоганному, бездоганнім | на/у бездоганній | на/у бездоганному, бездоганнім | на/у бездоганних |