бездоганно
БЕЗДОГАННО. Присл. до бездоганний. Скальпелем орудував Мартин бездоганно (Шиян, Гроза.., 1956, 589); Підвівся [Захар Билина], виявивши при тому напрочуд правку постать майже високого, бездоганно складеного чоловіка (Ле, Право.., 1957, 11).