бездоганність
БЕЗДОГАННІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. бездоганний. Бездоганність ритмізованої мови, складні і прозорі воднораз речення, дзвінка рима в урочистій оді - все це так полюбляв літній ритор (Ле, Хмельницький, І, 1957, 116); Ця моральна бездоганність Олеся Васильовича була прекрасна, і чистота його творів відбиває чистоту його душі (Донч., VI, 1957, 633).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бездоганність | бездоганності |
Родовий | бездоганності, бездоганности | бездоганностей |
Давальний | бездоганності | бездоганностям |
Знахідний | бездоганність | бездоганності |
Орудний | бездоганністю | бездоганностями |
Місцевий | на/у бездоганності | на/у бездоганностях |
Кличний | бездоганносте | бездоганності |