беззаконня
БЕЗЗАКОННЯ, я, с. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 38); - Як же так, діду? - чужий біль гострим ножем полоснув серце парубка.. - Це ж беззаконня. Це ж і раніше ви своє право висудили! (Стельмах, І, 1962, 340); Сваволя і беззаконня суперечать самій суті радянської соціалістичної демократії і караються як найтяжчий злочин (Рад. суд охороняє права.., 1954, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | беззаконня | беззаконня |
Родовий | беззаконня | беззаконь |
Давальний | беззаконню | беззаконням |
Знахідний | беззаконня | беззаконня |
Орудний | беззаконням | беззаконнями |
Місцевий | на/у беззаконні | на/у беззаконнях |
Кличний | беззаконня | беззаконня |