беззаперечно
БЕЗЗАПЕРЕЧНО. Присл. до беззаперечний. Люди беззаперечно підкорялися його розпорядженням (Бойч., Молодість, 1949, 134); Хай би Черниш, хай би хтось інший, близький до Брянського, очолював роту - Сагайда погодився б на таке беззаперечно (Гончар, І, 1954, 302).