беззмінний
БЕЗЗМІННИЙ, а, е. Який не зазнає змін, замін; постійний. За мить він [Сагайдачний] уже кликав Юзика, що став його беззмінним джурою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 409); В зоні Полісся УРСР окремі колгоспи вирощують коноплі на спеціально виділених ділянках - коноплищах як беззмінну культуру (Колг. Укр., 11, 1956, 16); // Який ніким, нічим не переривається; безперервний. Вони беззмінну вахту тут нестимуть цілу осінь (Шер., Дружбою.., 1954, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | беззмінний | беззмінна | беззмінне | беззмінні |
Родовий | беззмінного | беззмінної | беззмінного | беззмінних |
Давальний | беззмінному | беззмінній | беззмінному | беззмінним |
Знахідний | беззмінний, беззмінного | беззмінну | беззмінне | беззмінні, беззмінних |
Орудний | беззмінним | беззмінною | беззмінним | беззмінними |
Місцевий | на/у беззмінному, беззміннім | на/у беззмінній | на/у беззмінному, беззміннім | на/у беззмінних |