безнадія
БЕЗНАДІЯ, ї, ж. Відсутність надії на краще; безнадійність. Вже годі плакати! Нехай із уст смутних Не йде в нас слово безнадії (Сам., І, 1958, 96); Чутки, одна страшніша від другої, інколи вселяли в душу острах і безнадію (Ле, Міжгір'я, 1953, 454); На обличчі його лежав вираз безнадії і розпачу (Собко, Звич. життя, 1957, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безнадія | безнадії |
Родовий | безнадії | безнадій |
Давальний | безнадії | безнадіям |
Знахідний | безнадію | безнадії |
Орудний | безнадією | безнадіями |
Місцевий | на/у безнадії | на/у безнадіях |
Кличний | безнадіє | безнадії |