безпардонний
БЕЗПАРДОННИЙ, а, е, розм. Дуже розв'язний; грубий, нахабний, занадто набридливий; безцеремонний. Дуже вже розсердили мене сі безпардонні панове, тим більше, що вони мені ще вдома обридли (Л. Укр., V, 1956, 174).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпардонний | безпардонна | безпардонне | безпардонні |
Родовий | безпардонного | безпардонної | безпардонного | безпардонних |
Давальний | безпардонному | безпардонній | безпардонному | безпардонним |
Знахідний | безпардонний, безпардонного | безпардонну | безпардонне | безпардонні, безпардонних |
Орудний | безпардонним | безпардонною | безпардонним | безпардонними |
Місцевий | на/у безпардонному, безпардоннім | на/у безпардонній | на/у безпардонному, безпардоннім | на/у безпардонних |