безпредметний
БЕЗПРЕДМЕТНИЙ, а, е. Який не спрямований на певний об'єкт, не має певної мети або підстави. Скоро ми вийшли з села, і піддержування строгої урядової поваги зробилося зовсім безпредметне супроти безлюдних піль і лісів (Фр., III, 1950, 233); Етнографічне милування, безпредметне оспівування краси природи не мають місця в творах Франка (Іст. укр. літ., І, 1954, 552).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпредметний | безпредметна | безпредметне | безпредметні |
Родовий | безпредметного | безпредметної | безпредметного | безпредметних |
Давальний | безпредметному | безпредметній | безпредметному | безпредметним |
Знахідний | безпредметний, безпредметного | безпредметну | безпредметне | безпредметні, безпредметних |
Орудний | безпредметним | безпредметною | безпредметним | безпредметними |
Місцевий | на/у безпредметному, безпредметнім | на/у безпредметній | на/у безпредметному, безпредметнім | на/у безпредметних |