безстановий
БЕЗСТАНОВИЙ, анова, анове, іст. Який не належить ні до якого стану; не пов'язаний з належністю до якогось стану, однаковий для всіх станів. У листопаді 1864 р. була проведена судова реформа, в результаті якої в Росії формально було запроваджене гласне безстанове, буржуазне судочинство (Іст. УРСР, І, 1953, 481).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безстановий | безстанова | безстанове | безстанові |
Родовий | безстанового | безстанової | безстанового | безстанових |
Давальний | безстановому | безстановій | безстановому | безстановим |
Знахідний | безстановий, безстанового | безстанову | безстанове | безстанові, безстанових |
Орудний | безстановим | безстановою | безстановим | безстановими |
Місцевий | на/у безстановому, безстановім | на/у безстановій | на/у безстановому, безстановім | на/у безстанових |