безсторонній
БЕЗСТОРОННІЙ, я, є. Який складає думку про кого-, що-небудь або щось робить на підставі об'єктивних фактів, а не особистого почуття; неупереджений, справедливий. Відома Вам стаття в енциклопедичному словарі все-таки робить велике враження на свіжих безсторонніх людей (Л. Укр., V, 1956, 98); Щось блиснуло в очах Петушека. Та він приховав їх повіками і відповів тоном безстороннього спостерігача (Шовк., Інженери, 1956, 20); // Який постає (постав) не з особистого почуття (прихильності, неприязні чи упередження і т. ін.). Савченко радився з Павлом, давав кожному безсторонню характеристику (Кир., Вибр., 1960, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безсторонній | безстороння | безстороннє | безсторонні |
Родовий | безстороннього | безсторонньої | безстороннього | безсторонніх |
Давальний | безсторонньому | безсторонній | безсторонньому | безстороннім |
Знахідний | безсторонній, безстороннього | безсторонню | безстороннє | безсторонні, безсторонніх |
Орудний | безстороннім | безсторонньою | безстороннім | безсторонніми |
Місцевий | на/у безсторонньому, безстороннім | на/у безсторонній | на/у безсторонньому, безстороннім | на/у безсторонніх |