безстрасний
БЕЗСТРАСНИЙ, а, е, рідко. Який не піддається пристрасті, до всього ставиться з холодним спокоєм, не виявляє ознак пристрасті; байдужий. У нас люди звикли, що наука та публіцистика мусять говорити мовою сухих, безстрасних мумій, а не живою мовою певної в своїх поглядах людини (Л. Укр., V, 1956, 62); // Який виражає байдужість. В холодному, безстрасному тембрі голосу, звичному до панування, Сахно відразу впізнала ту особу, що балакала допіру через гучномовець (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безстрасний | безстрасна | безстрасне | безстрасні |
Родовий | безстрасного | безстрасної | безстрасного | безстрасних |
Давальний | безстрасному | безстрасній | безстрасному | безстрасним |
Знахідний | безстрасний, безстрасного | безстрасну | безстрасне | безстрасні, безстрасних |
Орудний | безстрасним | безстрасною | безстрасним | безстрасними |
Місцевий | на/у безстрасному, безстраснім | на/у безстрасній | на/у безстрасному, безстраснім | на/у безстрасних |