безталання
БЕЗТАЛАННЯ, я, с. 1. Гірка, лиха доля; недоля. - Та коли ж таке безталання мов! Така мені доля гірка випала (Вовчок, І, 1955, 114); Розвіялося оплакане всіма віками дівоче безталання (Горд., Вірність, 1943, 6); Через свої твори Мирний провів ідею про те, що причиною безталання трудящих мас є не їх зіпсованість, - як то твердили буржуазно-поміщицькі ідеологи, - а ненависний економічний, суспільно-політичний лад (Літ. газ., 27.I 1955, 3).
2. рідко. Те саме, що бездарність. О, як ненавидів Олексій Іванович усіх отих, що прикривали своє безталання, свою ледачість і нездарність готовенькими формулами красивості, винайденими тисячу років тому! (Загреб., День.., 1964, 232).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безталання | безталання |
Родовий | безталання | безталань |
Давальний | безталанню | безталанням |
Знахідний | безталання | безталання |
Орудний | безталанням | безталаннями |
Місцевий | на/у безталанні | на/у безталаннях |
Кличний | безталання | безталання |