безтямність
БЕЗТЯМНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безтямний 1. Скоро тільки вирветься [Василь] на самоту, в ліс, на толоку, то співає-співає, а властиво, галайкоче без тями, людям на сміх, а собі, мабуть, на полекиїу, а бодай на забуття, на оп'яніння та безтямність (Фр., І, 1955, 59); Вночі, коли всі сплять, він іноді схоплюється з ліжка, страшний у своїй безтямності, лізе до вікон, кричить, комусь погрожує (Шиян, Баланда, 1957, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безтямність | безтямності |
Родовий | безтямності, безтямности | безтямностей |
Давальний | безтямності | безтямностям |
Знахідний | безтямність | безтямності |
Орудний | безтямністю | безтямностями |
Місцевий | на/у безтямності | на/у безтямностях |
Кличний | безтямносте | безтямності |