безумствувати
БЕЗУМСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Діяти нерозсудливо; робити нерозумні, безглузді вчинки; шаленіти. І от довгоочікуваний бал у повному розпалі.. Скільки манірності і пустопорожньої пишноти.. Адже ж це танці, в яких безумствує молодість! (Кол., Терен.., 1959, 178).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | безумствую | безумствуємо |
2 особа | безумствуєш | безумствуєте |
3 особа | безумствує | безумствують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | безумствуватиму | безумствуватимемо |
2 особа | безумствуватимеш | безумствуватимете |
3 особа | безумствуватиме | безумствуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | безумствував | безумствували |
Жіночий рід | безумствувала | |
Середній рід | безумствувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | безумствуймо | |
2 особа | безумствуй | безумствуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | безумствуючи | |
Минулий час | безумствувавши |