бельбас
БЕЛЬБАС, рідше БЕЛБАС, а, ч., зневажл. Вайлуватий і ледарюватий хлопець, парубок; ледар, вайло. Здоровий бельбас, а такий дурний (Сл. Гр.); - Бельбас, - приказував Сашко, - дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору (Ю. Янов., І, 1954, 99); - А ти чого, белбас, сидиш в чотирьох стінах? (Мирний, IV, 1955, 127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бельбас | бельбаси |
Родовий | бельбаса | бельбасів |
Давальний | бельбасові, бельбасу | бельбасам |
Знахідний | бельбаса | бельбасів |
Орудний | бельбасом | бельбасами |
Місцевий | на/у бельбасі, бельбасові | на/у бельбасах |
Кличний | бельбасе | бельбаси |