белькотання
БЕЛЬКОТАННЯ, я, с. Дія за знач. белькотати і звуки, утворювані цією дією. Широкоплечий циган.. не звертає уваги ані на тривожне белькотання циганки, ані на вершника, що наближається (Тют., Вир, 1964, 69); * Образно. Відчувалося, що незабаром жерла їх [гармат] глянуть із-за гори, за цим полетить похапливе й рясне белькотання кулеметів (Епік, Тв., 1958, 377).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | белькотання | белькотання |
Родовий | белькотання | белькотань |
Давальний | белькотанню | белькотанням |
Знахідний | белькотання | белькотання |
Орудний | белькотанням | белькотаннями |
Місцевий | на/у белькотанні | на/у белькотаннях |
Кличний | белькотання | белькотання |