бенд
БЕНД, -у, ч. 1. Узагальнена назва оркестру у Великої Британії та США, де від середини ХІХ ст. розрізнюють string band – струнний оркестр та brass band – духовий оркестр; після 1920 р. джазовий склад до 7 – 8 музикантів називається бендом, до 17 – джаз-оркестром, понад 17 музикантів – біг-бендом. 2. Частотне вібрато; прийом гри на деяких музичних інструментах, який дозволяє здобувати “штучні” ноти, на відтворення яких ці інструменти не розраховані; бенди широко використовуються при грі на гітарі, губній гармошці та деяких духових музичних інструментах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бенд | бенди |
Родовий | бенду | бендів |
Давальний | бендові, бенду | бендам |
Знахідний | бенд | бенди |
Орудний | бендом | бендами |
Місцевий | на/у бенді | на/у бендах |
Кличний | бенде | бенди |