бензилхлорид
БЕНЗИЛХЛОРИД, -у, ч. Ароматичний галогеновмісний вуглеводень; органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом; застосовують для одержання бензилового спирту, складних ефірів бензойної кислоти тощо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бензилхлорид | бензилхлориди |
Родовий | бензилхлориду | бензилхлоридів |
Давальний | бензилхлоридові, бензилхлориду | бензилхлоридам |
Знахідний | бензилхлорид | бензилхлориди |
Орудний | бензилхлоридом | бензилхлоридами |
Місцевий | на/у бензилхлориді | на/у бензилхлоридах |
Кличний | бензилхлориде | бензилхлориди |