бентежити
БЕНТЕЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Викликати хвилювання, тривогу; хвилювати, тривожити. Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка бентежить серце, думку пориви? (Л. Укр., І, 1951, 135); На фронт, на фронт! .. а на пероні люди... Біля вагонів ми співаєм "Чумака"... І радість лоскотна бентежить наші груди... (Сос., Вірші, 1954, 38).
2. Викликати стан замішання, зніяковілості в кого-небудь. Щось бентежило, муляло його в присутності Каті (Коз., Вибр., 1947, 58).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бентежу | бентежимо |
2 особа | бентежиш | бентежите |
3 особа | бентежить | бентежать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бентежитиму | бентежитимемо |
2 особа | бентежитимеш | бентежитимете |
3 особа | бентежитиме | бентежитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бентежив | бентежили |
Жіночий рід | бентежила | |
Середній рід | бентежило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бентежмо | |
2 особа | бентеж | бентежте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бентежачи | |
Минулий час | бентеживши |