бентежний
БЕНТЕЖНИЙ, а, е. Який викликає хвилювання, тривогу; хвилюючий, тривожний. Вранці вона прокинулась від бентежного почуття, що одразу облило всю її істоту, жахнуло серце (Тют., Вир, 1964, 452); // Який виражає тривогу, хвилювання. - Рятуйте! Рятуйте! - вирвався бентежний крик із далекої кімнати (Вас., І, 1959, 259); Саїд, не давши собі ніякої ради, схопився на ноги. В очах блимнули бентежні вогні (Ле, Міжгір'я, 1953, 335); // Пройнятий, охоплений хвилюванням; схвильований, неспокійний. Ніколи Де був він таким мовчазним. Сумним і бентежним (Воронько, Райком.., 1949, 20); Ніхто й ніщо не могло тепер спинити його бентежної, охопленої гнівом душі (Шиян, Гроза.., 1956, 459); // Сповнений тривог, хвилювань. Це було в бентежний серпень сорок першого року (Гончар, Новели, 1954, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бентежний | бентежна | бентежне | бентежні |
Родовий | бентежного | бентежної | бентежного | бентежних |
Давальний | бентежному | бентежній | бентежному | бентежним |
Знахідний | бентежний, бентежного | бентежну | бентежне | бентежні, бентежних |
Орудний | бентежним | бентежною | бентежним | бентежними |
Місцевий | на/у бентежному, бентежнім | на/у бентежній | на/у бентежному, бентежнім | на/у бентежних |