бирючина
БИРЮЧИНА, и, ж. (Ligustrum). 1. Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (Колг. енц., І, 1956, 714); Для живоплоту найбільш придатні рослини, які легко витримують підстригання: граб, в'яз, лох вузьколистий, бирючина (Колг. Укр., 8, 1962, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бирючина | бирючини |
Родовий | бирючини | бирючин |
Давальний | бирючині | бирючинам |
Знахідний | бирючину | бирючини |
Орудний | бирючиною | бирючинами |
Місцевий | на/у бирючині | на/у бирючинах |
Кличний | бирючино | бирючини |