бичування
БИЧУВАННЯ, я. с. Дія за знач. бичувати 1 [Долорос:] Я буду черницею. Обітницю мовчання, і посту, й бичування дам я богу (Л. Укр., III, 1952, 372); Ованес Туманян вирішна боротися проти царського свавілля.. Не стогонами, не протестами тільки, ні! а висміюванням цих же самих нарів сатирою, бичуванням! (Тич., III, 1957, 87).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бичування | бичування |
Родовий | бичування | бичувань |
Давальний | бичуванню | бичуванням |
Знахідний | бичування | бичування |
Орудний | бичуванням | бичуваннями |
Місцевий | на/у бичуванні | на/у бичуваннях |
Кличний | бичування | бичування |