благоговіти
БЛАГОГОВІТИ, ію, ієш, недок., книжн. Відчувати благоговіння, побожно схилятися перед ким-, чим-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | благоговію | благоговіємо |
2 особа | благоговієш | благоговієте |
3 особа | благоговіє | благоговіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | благоговітиму | благоговітимемо |
2 особа | благоговітимеш | благоговітимете |
3 особа | благоговітиме | благоговітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | благоговів | благоговіли |
Жіночий рід | благоговіла | |
Середній рід | благоговіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | благоговіймо | |
2 особа | благоговій | благоговійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | благоговіючи | |
Минулий час | благоговівши |