благонадійний
БЛАГОНАДІЙНИЙ, а, е, заст. 1. Який заслуговує на довіру, цілком надійний. Благонадійний позичальник.
2. У дореволюційній Росії - який з політичного погляду не викликає недовіри у влади. Він [Жолкевський] думав.. показати, що уряд відокремлює старшину і реєстрове благонадійне козацтво від буйної голоти і хлопства, і посіяти поміж козаками розбрат (Тулуб, Людолови, II, 1957, 203).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | благонадійний | благонадійна | благонадійне | благонадійні |
Родовий | благонадійного | благонадійної | благонадійного | благонадійних |
Давальний | благонадійному | благонадійній | благонадійному | благонадійним |
Знахідний | благонадійний, благонадійного | благонадійну | благонадійне | благонадійні, благонадійних |
Орудний | благонадійним | благонадійною | благонадійним | благонадійними |
Місцевий | на/у благонадійному, благонадійнім | на/у благонадійній | на/у благонадійному, благонадійнім | на/у благонадійних |