богатир
БОГАТИР, я, ч. 1 Оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн - людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою. Нерідко образ Леніна набирає поетичних рис легендарного богатиря і героя (Вісник АН, 11, 1957, 52); * Образно. Змужнів богатир наш Могутній Донбас (Укр.. думи.., 1955, 543); * У порівн. Сагайда з'явився в роті на коні, як богатир десь із Київської Русі: на баскому коні, у блискучій збруї (Гончар, І, 1954, 62).
2. перен. Про дужу, кремезну, працьовиту, відважну людину. За столом чотири сини.. Всі змужнілі, на порі. Як один - богатирі! (Шпак, Вибр., 1952, 75); // Про велику, могутню тварину, рослину і т. ін. В славі наш могутній богатир - срібний бук (Воронько, Три покоління, 1950, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | богатир | богатирі |
Родовий | богатиря | богатирів |
Давальний | богатиреві, богатирю | богатирям |
Знахідний | богатиря | богатирів |
Орудний | богатирем | богатирями |
Місцевий | на/у богатирі, богатиреві | на/у богатирях |
Кличний | богатирю | богатирі |