божевілля
БОЖЕВІЛЛЯ, я, с. 1. Стан божевільного (в 1 знач.). [Люцій:] Ти доведеш мене до божевілля чи до гріха! (Л. Укр., II, 1951, 436); Нестямні очі його світилися божевіллям (Довж., І, 1958, 360).
2. розм. Нерозумний, нерозважний вчинок. Було в ньому в цю мить щось страшне, як у тих, що носять в собі падучу. Від такого справді можна ждати всякого божевілля (Гончар, Таврія.., 1957, 470).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | божевілля | божевілля |
Родовий | божевілля | божевіль |
Давальний | божевіллю | божевіллям |
Знахідний | божевілля | божевілля |
Орудний | божевіллям | божевіллями |
Місцевий | на/у божевіллі | на/у божевіллях |
Кличний | божевілля | божевілля |