болість
БОЛІСТЬ, і, ж., розм. 1. Хвороба, хворість. Гріх смертельний накликати на себе не тільки смерть, - і саму болість (Кв.-Осн., II, 1956, 23); На другий день трохи не все місто заговорило про Парасчину болість, - чого вона і від чого (Мирний, IV, 1955, 65); Знали його не лиш як чудового лікаря, що лічить рани і всякі болісті (Фр., VI, 1951, 37); Та в неї ж [дитини] після болісті кишечки тоненькі-тоненькі, як папір, а ти їй гречаник! (Донч., III, 1956, 7).
2. Відчуття болю, страждання; біль. В очах виявлявся переляк і важка болість душі (Н.-Лев., III, 1956, 394); Скрипуче перо казало, з якою болістю виливалась вона [думка] на білім папері... (Мирний, І, 1954, 319).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | болість | болісті |
Родовий | болісті, болісти | болістей |
Давальний | болісті | болістям |
Знахідний | болість | болісті |
Орудний | болістю | болістями |
Місцевий | на/у болісті | на/у болістях |
Кличний | болісте | болісті |