бонд
БОНД, -а, ч., фін. 1. Облігація з фіксованим прибутком, за якою її емітент зобов'язується сплатити власникові зазначену суму в певний термін у майбутньому або регулярно сплачувати проценти. // Облігація, забезпечена активами, яка не дає права власності на частку капіталу, але гарантує одержання фіксованого доходу. 2. Гарантія, застава. 3. Митна заставна зі вказуванням податку на товар, що перевозиться, і оцінкою стану товару до оплати мита. 4. Розписка, боргове зобов'язання. <> Аварійний бонд – підписка, що її видає вантажоодержувач або страхувальник перевізнику вантажу при його одержанні, коли мали місце аварійні збитки та витрати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бонд | бонди |
Родовий | бонда | бондів |
Давальний | бондові, бонду | бондам |
Знахідний | бонд | бонди |
Орудний | бондом | бондами |
Місцевий | на/у бонді | на/у бондах |
Кличний | бонде | бонди |