бонтон
БОНТОН, -у, ч. Світська чемність, вишуканість поведінки у дворянсько-буржуазному середовищі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бонтон | бонтони |
Родовий | бонтону | бонтонів |
Давальний | бонтонові, бонтону | бонтонам |
Знахідний | бонтон | бонтони |
Орудний | бонтоном | бонтонами |
Місцевий | на/у бонтоні | на/у бонтонах |
Кличний | бонтоне | бонтони |