борвій
БОРВІЙ, ю, ч., поет. Великий вітер; буря, ураган. Стрічалися нам.. Явори й темні дуби, до негоди та борвію звиклі (Л. Укр., І, 1951, 151); Коли ж зненацька налетить борвій. Він [дуб] спереду стоїть, як вартовий, Уп'явши в грунт коріння вузлувате (Перв., II, 1958, 209); * Образно. Сміло глянемо в вічі борвію Та зміркуємо усе розумом (Стар., Поет. тв., 1958, 170);
* У порівн. Життєдайний Жовтень Пройшов борвієм, грозами над краєм (Вирган, Квіт. береги, 1950, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | борвій | борвії |
Родовий | борвію | борвіїв |
Давальний | борвієві, борвію | борвіям |
Знахідний | борвій | борвії |
Орудний | борвієм | борвіями |
Місцевий | на/у борвії | на/у борвіях |
Кличний | борвію | борвії |