борозна
БОРОЗНА, и, ж. 1. Довга, рівна заглибина в землі, проведена плугом. Вона знялася з місця й побігла борозною через город (Н.-Лев., III, 1956, 338); Мавка сіла в борозні над стернею і похилилась у смутній задумі (Л. Укр., III, 1952, 239); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг і стояв у лахмітті, - зразу видно, що наймит (Головко, II, 1957, 11); * Образно. Немовби в життю [житті] того чоловіка пройшла якась широка й глибока борозна, якою відорано його минуле від теперішнього (Фр., IV, 1950, 284); Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! Ти он яку практику маєш за плечима, а ми ще тільки першу борозну йдемо! (Гончар, III, 1959, 324).
2. перен. Поздовжня заглибина в чому-небудь; зморшка, складка. Лице [Химине] жалібно кривиться, і сльози мимохіть котяться тими борознами, що поорало на виду довголітнє лихо (Коцюб., І, 1955, 88); Думи мужицькі провели борозни на чолі в кожного (Головко, І, 1957, 239).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | борозна | борозни |
Родовий | борозни | борозен |
Давальний | борозні | борознам |
Знахідний | борозну | борозни |
Орудний | борозною | борознами |
Місцевий | на/у борозні | на/у борознах |
Кличний | борозно | борозни |
борозний
БОРОЗНИЙ, а, е. Те саме, що борозенний. Борозний кінь, злякавшись трактора, раптом метнувся вбік і став дибки (Коз., Вісімсот.., 1953, 112); // у знач. ім. борозний, ного, ч. Борозенний кінь або віл. Терентій.. непомітним рухом, по-конокрадськи вбиває в ніздрю борозного пучку тертого тютюну (Стельмах, Хліб.., 1959, 512).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | борозний | борозна | борозне | борозні |
Родовий | борозного | борозної | борозного | борозних |
Давальний | борозному | борозній | борозному | борозним |
Знахідний | борозний, борозного | борозну | борозне | борозні, борозних |
Орудний | борозним | борозною | борозним | борозними |
Місцевий | на/у борозному, борознім | на/у борозній | на/у борозному, борознім | на/у борозних |