боян
БОЯН, а, ч., поет. Співець, поет. Поетом-соловейком, народним бояном назвали гуцули Юрія Федьковича, талановитого виразника їх надій і сподівань (Літ. Укр., 12.VIII 1969, 3); Міцкевичу, північному бояну. Цей край думок навіяв океан, І ті думки нам передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (Дор., Тобі, народе.., 1959, 79); Складають нам пісні задумані бояни, ашуги дальніх гір і голубих степів (Сос., II, 1958, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | боян | бояни |
Родовий | бояна | боянів |
Давальний | боянові, бояну | боянам |
Знахідний | бояна | боянів |
Орудний | бояном | боянами |
Місцевий | на/у бояні, боянові | на/у боянах |
Кличний | бояне | бояни |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Боян | Бояни |
Родовий | Бояна | Боянів |
Давальний | Бояну, Боянові | Боянам |
Знахідний | Бояна | Боянів |
Орудний | Бояном | Боянами |
Місцевий | на/у Бояні, Боянові | на/у Боянах |
Кличний | Бояне | Бояни |