боярство
БОЯРСТВО, а, с. 1. збірн., іст. Бояри. Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого егоїстичного боярства.. з нижчим, біднішим класом народу (Коцюб., III, 1956, 39); Чи могли мирно жити Роман і велике боярство? Ні (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 72).
2. тільки одн., етн., заст. Звання боярина, обов'язки його на весіллі. Пан Ригорович мав було покинути і своє боярство і притулитися до чужого весілля (Кв.-Осн., II, 1956, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | боярство | боярства |
Родовий | боярства | боярств |
Давальний | боярству | боярствам |
Знахідний | боярство | боярства |
Орудний | боярством | боярствами |
Місцевий | на/у боярстві | на/у боярствах |
Кличний | боярство | боярства |