боїще
БОЇЩЕ, а, с. 1. Збільш. до бій 1, 2. Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем натішишся славно (Вовчок, І, 1955, 184); - Я бачу січу страшенну, боїще люте (Мирний, IV, 1955, 333).
2. Місце, де відбувався бій. Пішли ся брати [битися] на олов'яне боїще (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | боїще | боїща |
Родовий | боїща | боїщ |
Давальний | боїщу | боїщам |
Знахідний | боїще | боїща |
Орудний | боїщем | боїщами |
Місцевий | на/у боїщі | на/у боїщах |
Кличний | боїще | боїща |