бранець
БРАНЕЦЬ, нця, ч., нар.-поет. 1. Полонений, військовополонений. І накинувся на бранця З лютим вереском Кончак (Фр., XIII, 1954, 373); [Тірца:] Пройдуть роки, з полону бранець верне (Л. Укр., II, 1951, 161); Бранців посадили за колючий дріт і тримали під особливо суворою охороною (Смолич, Мир.., 1958, 70).
2. діал. Рекрут, новобранець.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бранець | бранці |
Родовий | бранця | бранців |
Давальний | бранцеві, бранцю | бранцям |
Знахідний | бранця | бранців |
Орудний | бранцем | бранцями |
Місцевий | на/у бранці, бранцеві | на/у бранцях |
Кличний | бранцю | бранці |