бренькати
БРЕНЬКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Утворювати короткі дзвенячі звуки; дзенькати. Розмова уривалась лише тоді, як бренькав дзвоник на дверях (Смолич, V, 1959, 201); Тонко бренькало скло в котрійсь шибці (Грим, Син.., 1950, 122).
2. на чому. Невміло або недбало грати на музичному інструменті. Панни познайомились і завели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли танцювати (Н.-Лев., III, 1956, 186); Хтось бренькав на балалайці (Шиян, Вибр., 1947, 154).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бренькаю | бренькаємо |
2 особа | бренькаєш | бренькаєте |
3 особа | бренькає | бренькають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бренькатиму | бренькатимемо |
2 особа | бренькатимеш | бренькатимете |
3 особа | бренькатиме | бренькатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бренькав | бренькали |
Жіночий рід | бренькала | |
Середній рід | бренькало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бренькаймо | |
2 особа | бренькай | бренькайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бренькаючи | |
Минулий час | бренькавши |